Не так треба було жити. Оповідання Дениса Головача

Не так треба було жити. Оповідання.

Не так треба було жити

     Жив собі хлопчик і звали його Андрійко. І було йому вісім років. І він жив в місті Вінниці.       

      І коли він виріс то переїхав в село Губіна. І побудував будинок. І коли цемент застигав, а біля дому грався один хлопчик і наступив на не застиглий цемент. І оставив відбиток ноги на сходинці. Чоловік дуже розгнівався, але хлопчик не розумів і побіг. Життя чоловіка склалося так що він на довго не залишався. І коли він вернувся то про нього не хто не знав. Бо забули. Всі хто бачить його то просто дриґає плечима. І він спитав   

- Ти мене пам’ятаєш,- запитав давнього друга.

- Я а так трошки пам’ятаю, а що ти зробив за своє життя? 

- Зробив дім.

- І все, не так треба було жити!

Not that it was necessary to live

      Once upon a boy and his name was Andrew. And he was eight years old. And he lived in the city of Vinnytsia.

       And when he grew it moved to the village of Gubin. I built a house. When cement zastyhav and played at home and one boy stepped on not frozen cement. And ostavyv Footprint by step. The man was very angry, but the boy did not understand and ran. Life man turned out that he did not stay for long. And when he returned, then none of it did not. For forgotten. All who see it simply dryhaye shoulders. And he asked

- You remember me - asked longtime friend.

- I remember a little bit as well, and what did you do for your life?

- Did the house.

- And not as it was live!

Не так надо было жить

      Жил мальчик и звали его Андрюша. И было ему восемь лет. И он жил в городе Виннице.

       И когда он вырос, то переехал в село Губина. И построил дом. И когда цемент застывал, а возле дома играл один мальчик и наступил на не застывший цемент. И оставил отпечаток ноги на ступеньке. Мужчина очень рассердился, но мальчик не понимал и побежал. Жизнь мужчины сложилось так, что он на долго не оставался. И возвращаясь то о нем не кто не знал. Потому что забыли. Все кто видит его, то просто болтает плечами. И он спросил

- Ты меня помнишь, - спросил старого друга.

- Я а так немножко помню, а что ты сделал за свою жизнь?

- Сделал дом.

- И, не так надо было жить!